Чому собака гарчить?

Автор:

Загугливши «чому собака гарчить», можна отримати відповідь на запитання про те, чому ж для більшості людей це є чимось жахливим, абсолютно неприпустимим і таким, що необхідно карати – миттєво та жорстко. Перші ж статті за запитом ставлять діагноз «домінантна агресія» та використовують щодо собак характеристики «зухвалий», «зарвався», «озлоблений» тощо. Ще й проголошують: будь-який собака – тиран, який тільки і мріє зайняти місце вожака, і якщо ви терміново не почнете з ним воювати, – задомінує, з’їсть вас і всю родину. Гратися з цим нахабним створінням не варто: забагато пестощів та уваги також укріплять його лідерство.

Що ж, теорія домінування, розвінчана давним-давно власним же творцем, продовжує захоплювати свідомість багатьох людей. Складається враження, що собаку ми заводимо не для того, щоб отримати компаньона, партнера у роботі та спорті, а щоб створити собі проблему – злісного конкурента, який тільки і мріє, що посунути нас з п’єдесталу та змусити ночувати на килимку під дверима.

Водночас сучасні дані про собак дозволяють впевнено заявляти: ці тварини більше схильні до кооперації, а не до конфронтації. Вони у 99% випадків скористаються можливістю мирно вийти з конфлікту чи попередити його, коли дати їм таку можливість.

Собаки – соціальні тварини. Їхня комунікація здійснюється за допомогою чималої кількості сигналів. Переважно це мова тіла (пози, міміка, рухи, вираз очей, положення хвоста та вух) та, меншою мірою, – звуки.

Більшість – це так звані сигнали примирення, що використовуються для уникнення конфліктів та створення здорового клімату у групі. У складних ситуаціях собаки демонструють їх, аби заспокоїтися та заспокоїти інших.

Функції сигналів примирення собак:

‌– попередження конфліктів на ранній стадії;

‌– заспокоєння себе та інших у стані стресу, викликаного страхом, шумом, болем, чимось незрозумілим;

‌– вираження мирних намірів.

Щойно порушується спокій, собаки використовують сигнали для його відновлення.

Дещо несхоже на образ «нахабного домінанта», котрий тільки те й робить, що агресивно демонструє свою владу, чи не так?

Найчастіше ми не розуміємо повідомлень, адресованих нам. Це проблема міжвидової комунікації загалом, а також прояв нашої схильності надавати тваринам людських рис.

Собака відвертається, повертається спиною, сідає (часто теж спиною), надзвичайно сповільнює рухи, облизує ніс, піднімає передню лапу, завмирає – це все та чимало інших рухів є сигналами примирення. Людей же це неймовірно дратує та переконує, що собака все робить «назло». Власник голосно кричить на пса, намагається підкликати, а той закляк, відвернувся, а згодом і взагалі ліг на землю та не рухається – ну знущається, точно! Собака ж в цей час використовує найпотужніші сигнали примирення зі свого арсеналу та щиро не розуміє, що не так з цією людиною.

При систематичному ігноруванні спроб залагодити конфлікт, собака змушений звертатися до мови погроз.

Дуже часто звертаються люди з проблемою «раптової агресії»: начебто на рівному місці їх або членів родини кусають. Після аналізу ситуації стає очевидним, що собака завжди попереджав про сильний дискомфорт і просив зупинитись, але, будучи проігнорованим, мусив вдаватися до погроз, а зрештою – і агресії.

А тепер увага. Гарчання – не агресія! Це дуже чітка заява: «Негайно припини те, що ти робиш, інакше мені доведеться захищатися!». Це останній шанс припинити топтатися по кордонах тварини та завершити ситуацію мирно.

Що робити, коли собака гарчить?

Якщо на вас гарчить собака – найкраще дуже спокійно, повільно відійти, намагаючись зберегти спокій. І вже знявши гостроту ситуації, аналізувати, що до неї призвело та як уникати в майбутньому.

До найважчих випадків призводять спроби «корекції» «домінантної поведінки», коли собаку карають за гарчання. Зрештою це змушує його уникати попереджень та атакувати мовчки. По суті людина вчить собаку замість звичних спроб уникнути сутички діяти інакше: «Коли тобі щось не подобається – атакуй. Інші сигнали буде проігноровано».

Особливо жорстоко карати собаку, що просить дати йому спокій через біль або страх.

Собака – високоінтелектуальна істота. Спілкування з позиції «я – директор, ти – дебіл» призводить або до безініціативності та замкненості у слабших, лояльніших до людини собак, або до сутичок у випадку з сильнішими та впевненішими. Комунікація, коли ми розуміємо іншу сторону та намагаємося стати зрозумілими їй – ось запорука щасливого життя з собакою. Якщо комусь хочеться запеклої боротьби, інтриг, ігор у домінування та пафосу «я тут альфа» – пес для цього не найкращий партнер. У вихованні тварин пафосу не більше, ніж у сімейній психології чи педагогіці. Якщо ми хочемо бути авторитетом, до якого дослухаються, то маємо поводитись відповідно: бути врівноваженими, послідовними, зацікавленими у добробуті всіх членів родини, вміти вмикати раціо у кризові моменти та знаходити вихід зі складних ситуацій. Директор компанії, який на будь-який факап катає істерику та волає, погрожуючи звільненнями, – поганий директор. Так само і голова родини – якщо ви вже «альфа» і несете керівну роль, будь ласка, відігравайте її відповідно до статусу. Будьте опорою для тих, хто від вас залежить, безпечними та надійними, здатними знайти вихід із ситуації. Обирайте ефективну модель поведінки – залучайте свій потужний інтелект, недарма ж ми еволюціонували, врешті-решт.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повʼязані публікації